Криві зуби — кривий таз?

Зміна форми обличчя

Для мене першим справжнім великим шоком у контексті наслідків того, що відбувається із нашим ротом стала книжка Щелепи (Jaws: The Story of a Hidden Epidemic), про яку я згадувала в статті Іноді краще жувати. Там ми зʼясували, що існує таке явище як оптимальна оральна постава:

закритий рот, коли він не розмовляє та не їсть, верхні та нижчі зуби при цьому — у легкому контакті, язик притиснутий до піднебіння.

Якщо людина постійно ходить із відкритим ротом і ним же дихає, за словами авторів Щелеп, рот із жувального пристрою перетворюється на дихальний інструмент, через що обличчя може змінити форму. (Думаю, настав час показати вам кілька страшних картинок із Щелеп):

Усі фото — із Kahn, Sandra, and Paul R. Ehrlich. Jaws: The Story of a Hidden Epidemic. 1st ed., Stanford University Press, 2018. [1]

Оптимальна оральна постава передбачає нормальний прикус, коли зуби в принципі здатні на легкий контакт і в ротовій порожнині достатньо місця для язика. У реальному ж житті, особливо, у сучасному суспільстві, для багатьох така постава стає можливою тільки після тривалого ортодонтичного та/або ортотропічного* лікування. Саме тому автори Щелеп наголошують на важливості підтримання оптимальної оральної постави в дітей, аби взагалі уникнути потреби звертатися до ортодонта в майбутньому. Ось, наприклад, фото, зроблені в один і той самий день — до та після того, як малого навчили тримати нижню щелепу в контакті із верхньою:

Фото — із Kahn, Sandra, and Paul R. Ehrlich. Jaws: The Story of a Hidden Epidemic. 1st ed., Stanford University Press, 2018. [1]

На жаль, часто люди вигодувані кашками та пюрешками, продовжують тим же м’яким їстивом вигодовувати своїх дитинчат, самі при тому попиваючи смузі та шейки, — і навіть не здогадуються про можливі наслідки того для всього тіла. Тільки несуть потім гроші до ортодонтів та фізіотерапевтів, гадки не маючи, що потрібно було просто змалечку більше жувати й робити то бажано із закритим ротом. Але справа тут така: якщо в роті — неправильний прикус, його краще таки виправити, адже йдеться там не тільки й узагалі не стільки про естетику, хоча в поставі вона, безперечно, відіграє свою почесну й елегантну роль.

Прикус, який змінює поставу

Ми вже говорили про те, як повʼязані постава та дихання (Його величність дихання та М’язи, які “нас дихають” і водночас тримають). Розібралися також трошки із тим, що частина нашої постави — положення нашого рота, а точніше зубів та язика (Іноді краще жувати), я вас навіть вище полякала картинками того, як ротове дихання змінює форму лиця. Настав час зібрати картинку повністю й подивитися на те, як архітектура щелепи впливає на нашу поставу.

Із моменту, коли наш хребет отримує здатність підтримувати на собі нашу важку світлу голову, тобто після формування вторинних вигинів хребта (шия і поперек), співвідношення нижньої щелепи з верхньою, а також співвідношення зубів нижньої щелепи із зубами верхньої щелепи відіграють важливу роль у стабілізації шийного відділу хребта. Нам інтуїтивно зрозуміло, що для того, аби хребет був у нейтральному положенні, мають працювати м'язи тулуба (ми говорили про важливість так званих допоміжних дихальних м’язів, що живуть між ребрами та в районі живота, причому не тільки спереду). Про роль же м’язів щелепи та положення зубів відносно одне одного ми в контексті постави думаємо мало (якщо взагалі думаємо), а вони можуть визначати нашу поставу — у трьох вимірах [2].

Якщо відносини між зубами нормальні, тобто прикус, що називається — правильний, хребет залишається нейтральним. Коли між першим моляром нижньої щелепи та першим моляром верхньої щелепи із обох сторін співвідношення I класу за Англом**, маємо хорошу (нейтральну, рівну) поставу [2].

“Нормальний прикус” [2]

Якщо нижня щелепа знаходиться позаду верхньої щелепи, а перший моляр нижньої щелепи знаходиться позаду першого моляра верхньої щелепи, незалежно від того, як розташовані передні зуби (формується так званий “перекус”; клас II за Англом), голова падає вперед, через що посилюється “горбатість”, що в науковій термінології зветься кіфозом [2].

“Перекус” [2]

Якщо ж нижня щелепа знаходиться сильно попереду верхньої, а перший моляр нижньої щелепи знаходиться попереду першого моляра верхньої щелепи (“недокус” або клас III за Англом), голова закидається назад, що призводить до надмірного вигину в попереку, він же — лордоз [2].

“Недокус” [2]

Різниця в положенні щелепи для нормального прикусу та пере- чи недокусу може бути в абсолютних значеннях досить мінімальною. Якісь там міліметри. Проте чим нижче по кінетичному ланцюжку, тим більше наростає масштаб лиха — уже в сантиметрах.

Окрім положення зубів усередині голови на поставу впливає й те, де знаходиться сама голова. Так, кожні кілька сантиметрів нахилу голови додають до її ваги 4-5кг.

Додане постуральне навантаження на шию може становити від 14,5 до 19 кг [2]

Це призводить до того, що одні мʼязи добряче впахують, а інші — недопрацьовують [7]:

Ілюстрація адаптована на основі статті Еріка Далтона "Голова вагою 42 фунти" [7]

Голова, що хронічно перебуває попереду хребта, замість гордо сидіти на його вершині, призводить до абнормального тиску на шийний відділ хребта, що може вивести з ладу й інші його сегменти [7].

Крім того, така постава може призвести до втрати 30% вітальної ємності легень [7]. Чергове підтвердження того, що якість нашого дихання залежить від форми нашого тіла (наші дихальні мʼязи водночас — постуральні). Звісно, змінена форма тіла, а за нею — змінена робота м’язів не проходять в організмі непоміченими та можуть порушити функції всього тіла. Наприклад, із перевантаженням хребта та кепською поставою часто пов’язані: головний біль, біль у щелепі, біль у шиї, біль у плечах, біль у попереку, біль у стегнах, біль у колінах, біль у гомілках, біль у стопах, шум у вухах, сльозотеча, біль у пазухах, хронічний кашель, хропіння, порушення травлення, виразки, збільшення ваги, гормональний дисбаланс і порушення сну [2]. Словом, багато різного болю та всіляких порушень, багато із яких, так не всі, але справді багато, можна уникнути, якщо проводити більшість свого життя із хорошою поставою.

До всього, комплекс щелепа-постава працює не тільки зверху вниз, а й у зворотньому напрямку, тобто постава (положення ніг, тазу, хребта, плечей тощо) може впливати на положення голови. В одному невеликому дослідженні було, наприклад, показано, що в суб'єктів із травмою передньої хрестоподібної зв'язки (ACL) спостерігалося збільшення кутів між черепом і шийним відділом хребта [3]. У тілі дійсно все повʼязано, навіть якщо нам це важко осягнути й тим паче проконтролювати.

На тому хочу застерегти нас усіх від надмірної драматизації та зайвих переляків щодо того, що стосується впливу прикусу на поставу. Наразі науковий консенсус довкола зв'язку між стоматогнатичною системою (тобто рот-щелепи-та-пов'язані структури) і поставою тіла полягає в тому, що зв'язок скоріше за все існує, але він складний і не повністю зрозумілий. Є свідчення, що показують, як неправильний прикус може впливати на поставу. Однак далеко не всі дослідження у цьому плані одностайні. Є купа таких, що не змогли знайти жодного зв’язку із неправильним прикусом на порушеннями осанки [8]. Крім того важливо памʼятати, що прикус — один із багатьох факторів, які можуть впливати на поставу, і міра його впливу може значно відрізнятися від людини до людини. Хоча потенційний зв'язок між поставою та положенням щелепи загалом визнається, не зовсім коректно говорити, що неправильний прикус завжди призводить до поганої постави. Зв'язок, особливо причинно-наслідковий, більш тонкий і специфічний для кожної окремої щелепи та постави.

Коли я готувала цю статтю, мені важливо було зберігати холодний розум і принести вам об’єктивну картинку. Тому я відкрито тут наводжу посилання на статті, що говорять: “немає переконливих доказів кореляції між стоматологічними та ортопедичними даними” і “наукових доказів того, що виправлення одностороннього заднього перехресного прикусу може запобігти або лікувати порушення постави або проблеми опорно-рухового апарату.” [4] На цьому місці однак дозволю собі ненауковий відступ у власну біографію. Як я вже зізнавалася у статті про те, чому варто тримати рот закритим, коли мені було 12, з легкої руки ортодонта, мій рот позбувся “зайвого” цілком здорового 5-го зуба. У результаті я багато років проходила із хронічними головними болями. А коли читала наукову літературу для цього тексту, натрапила на швейцарське дослідження, у рамках якого 31 добровольцю, за допомогою спеціальної капи зіпсували прикус із однієї сторони [5]. Результати показали, що асиметричний експериментальний (себто штучний!) неправильний прикус викликає ранні зміни підошовного тиску (тиск правої та лівої стопи заміряли спеціальним приладом через 15 і 30 хвилин після перебування у капі); що є доволі переконливим, як на мене, доказом компенсаторних механізмів, спричинених вторинним постуральним дисбалансом. І тут мені стукнуло: а що як моя явно виражена кісточка на правій стопі — не просто спадковий джек-пот і наслідок кількох експериментів із підборами в підлітковому віці? На лівій нозі, зрештою кісточка не надто проявилася аж досі.

Далі — більше. Є також дослідження, які говорять про вплив положення щелепи на м’язи очей. Зокрема, про зв’язок між міопією та неправильним прикусом у дітей [6]. І тут моя біографічна ситуація просто заволала, бо я єдина в родині (у мене є брат і сестра) отримала в школі рецепт на окуляри для короткозорості. Ну і як тут не винуватити того ортодонта, скажіть мені. У тілі справді все пов’язано. Коли ми стискаємо зуби, ми по-іншому стоїмо на землі, а коли розтискаємо свою щелепу, то де-факто розтискаємо не тільки її (спитайте своє тазове дно).

Подякувати за цей матеріал

Читати про поставу та дихання ще:

Його величність дихання

М’язи, які “нас дихають” і водночас тримають

Іноді краще жувати

Три зони дихання

Нижче (трошки нижче) ніс — найкращий подарунок для шиї

Якщо ви бажаєте глибше зрозуміти тему постави та розібратися із тим, як побудувати кращі стосунки із гравітацією, запрошую вас на експрес-курс "Мініінструкція до постави". 

Деталі курсу

Примітки:

* Ортотропічне лікування — це спроба розставити в роті все на свої місця в першу чергу із урахуванням анатомії дихальних шляхів. Так, ортодонт зазвичай рекомендуватиме видалити восьмі зуби (моя історія), аби всі решта гарненько стали в ряд й оформилися в прикус. Натомість “ортотроп” (не знаю, чи коректно я обізвала спеціалістів цього штибу) спробує розширити щелепу, аби вмістилися всі зуби та, відповідно, язик. Це робиться для того, аби язик не закочувався вниз і назад і не обмежував дихальні шляхи. Ось, наприклад, як ортотропічне лікування розширило дихальний шлях хлопцю із цієї картинки:

Розширення дихальних шляхів у результаті ортотропічного лікування та постурального відновлення (“Щелепи” [1], ст.12) Фото із Kahn, Sandra, and Paul R. Ehrlich. Jaws: The Story of a Hidden Epidemic. 1st ed., Stanford University Press, 2018. [1]

** Класифікація прикусів за Англом — це система, яку використовують в ортодонтії для опису та категоризації способу взаємодії між верхніми та нижніми зубами (оклюзія). Її розробив американський ортодонт доктор Едвард Англ. Система класифікує неправильні прикуси на три основні типи: “нормальний”, “перекус” і “недокус”. Ця класифікація допомагає ортодонтам у діагностиці та плануванні лікування неправильних прикусів. Однак варто зазначити, що ця система в основному зосереджена тільки на одній площині відносин між зубами й не охоплює вертикальні або поперечні відхилення.

---

Джерела:

1 — Kahn, Sandra, and Paul R. Ehrlich. Jaws: The Story of a Hidden Epidemic. 1st ed., Stanford University Press, 2018.

2 — Dasgupta S, Rozario JE. Troika of Posture, Occlusion and Airway. Indian J Otolaryngol Head Neck Surg. 2020 Mar;72(1):49-54. doi: 10.1007/s12070-019-01734-7. Epub 2019 Sep 11. PMID: 32158655; PMCID: PMC7040114. // https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC7040114/

3 — Tecco S, Colucci C, Caraffa A, Salini V, Festa F. Cervical lordosis in patients who underwent anterior cruciate ligament injury: a cross-sectional study. Cranio. 2007 Jan;25(1):42-9. doi: 10.1179/crn.2007.008. PMID: 17304917.

4 — Zurita-Hernandez J, Ayuso-Montero R, Cuartero-Balana M, Willaert E, Martinez-Gomis J. Relationship between Unilateral Posterior Crossbite and Human Static Body Posture. Int J Environ Res Public Health. 2020 Jul 23;17(15):5303. doi: 10.3390/ijerph17155303. PMID: 32717988; PMCID: PMC7432746. // https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/32717988/

5 — Iacob SM, Chisnoiu AM, Buduru SD, Berar A, Fluerasu MI, Iacob I, Objelean A, Studnicska W Jr, Viman LM. Plantar Pressure Variations Induced by Experimental Malocclusion-A Pilot Case Series Study. Healthcare (Basel). 2021 May 18;9(5):599. doi: 10.3390/healthcare9050599. PMID: 34069913; PMCID: PMC8157550. // https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC8157550/

6 — Bollero P, Ricchiuti MR, Laganà G, DI Fusco G, Lione R, Cozza P. Correlations between dental malocclusions, ocular motility, and convergence disorders: a cross-sectional study in growing subjects. Oral Implantol (Rome). 2017 Nov 30;10(3):289-294. doi: 10.11138/orl/2017.10.3.289. PMID: 29285332; PMCID: PMC5735397. // https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC5735397/

7 — Dalton, E., “Forward Head Posture,” Dalton Myoskeletal website, accessed September 15, 2021, Erikdalton.com/blog/forward-head-posture/.

8 — Cuccia A, Caradonna C. The relationship between the stomatognathic system and body posture. Clinics (Sao Paulo). 2009;64(1):61-6. doi: 10.1590/s1807-59322009000100011. PMID: 19142553; PMCID: PMC2671973.