(Трошки) нижче ніс

Не знаю, хто придумав вираз “Вище ніс”, але, здається, його сильно перекрутили станом на сьогоднішній день. Розумію, що він, мабуть, несе в собі хорошу інтенцію: не хнюпитися й не “клювати” носом, тобто випростатися. Але є нюанси. Ми надто часто той ніс аж сильно задираємо, а сильно теж не круто. Тобто виходить дві модальності:

1) хронічно опущений ніс, чи то від смутку, чи то від постійного перебування в мережі, чи то від обидвох факторів;

2) задертий ніс, коли ми згадуємо, що досить вже хнюпитися й пора відпочити від скролу й задираємо ніс і, відповідно, шию.

Обидві ці модальності — полярні й не беруть до уваги оптимальне положення голови та шиї, про яке особисто я дуже довго нічого не знала. Тобто не так, я не знала, що знала) Зараз поясню. Багато років я кожне заняття із йоги починаю із вирівнювання: прошу студентів уявити, що їхня маківка підвішується до неба або до стелі і витягується. Ця підказка допомагає знайти найкраще положення для верхньої частини спини: коли підборіддя та ніс злегка опускаються, мʼязи тулуба вмикаються і груди випинаються вперед і вверх. Поняття не маю, чому я це знання не використовувала в повсякденному житті. От просто ніколи не спадало на думку, чому би не витягнути себе за маківку до стелі, коли я йду, працюю, навіть лежу, словом, живу, а не тільки коли практикую йогу. Йога ж — це, у моєму випадку, 15-30хв на день, а решта 23год і 30-45хв — інші, звичайні види діяльності. Я довший час намагалася не “хнюпитися”, але зовсім не враховувала задирання носа. Аж поки я не почала вивчати питання постави окремо та прицільно. І тоді пазл нарешті склався: хребець за хребцем. Усе насправді досить просто: береш себе за волосся на потилиці й витягуєш вверх. Миттю верхня частина спини вирівнюється, ніс та підборіддя злегка опускаються, аж дихати стає легше, що невипадково, бо відкривається оптимальний шлях для назального дихання. Коли ми задираємо ніс та підборіддя вверх, часто нам аби нормально дихати, доводиться це робити ротом, а це — менш, ніж оптимально. Ще один спосіб знайти гарну поставу для шиї — знайти “вертолітний майданчик” над потилицею, це зазвичай досить пласка ділянка над потилицею, поставити долоню на кілька сантиметрів вище й спробувати наблизити той “вертолітний майданчик” до долоні. Мікрорух, але який же макровплив! У мене після кількох тижнів такої систематичної самовитяжки кудись “магічно” позникали болі в області шиї та лопаток. Звісно, який час собі потрібно буде постійно нагадувати про поставу й фізично смикати себе за потилиця. Проте результат, як на мене, — золото. Дуже хочу, аби це золото також стало й вашим, особливо якщо ви на собі носите хронічні болі в комірцевій зоні. Бережіть себе й нижче (зовсім трошки нижче) ніс, намастунь)

Подякувати за цей матеріал

Якщо ви бажаєте глибше зрозуміти тему постави та розібратися із тим, як побудувати кращі стосунки із гравітацією, запрошую вас на експрес-курс "Мініінструкція до постави". 

Деталі курсу