Менопауза: Ніжний вступ до теми
- Helgi Palko
- Jan 28
- 21 min read
Дисклеймер #1: Ця стаття створена на основі інформації, що була доступна авторці станом на початок 2025 року, і відображає поточний науковий консенсус щодо теми. Проте памʼятаймо, що наука не стоїть на місці, і нові дослідження можуть змінити та/або доповнити наші знання. Як зазначає дослідник науки Стюарт Фаєрстайн, жоден науковий факт не є захищеним від майбутнього покоління дослідників і дослідниць (!), що неодмінно підійдуть до нього зі своїми інструментами нового покоління. Це особливо стосується теми цієї статті. Дослідження менопаузи є відносно молодою галуззю. Тож лишаймося відкритими до нових даних і розвиваймо в собі звичку довіряти, але перевіряти.Дисклеймер #2: У цій статті слово “жінки” та усі його похідні використано як усталену біологічну дефініцію жіночої статі. Тобто для позначення осіб, які народилися з двома ХХ-хромосомами та мають жіночу репродуктивну систему (включно із молочними залозами та яєчниками). Є багато людей, що технічно відповідають цьому біологічному опису, проте не ідентифікують себе як жінки, а також є ті, хто не народилися із цими біологічними характеристиками, проте ідентифікують себе як жінки. У цьому сенсі не всі жінки продуть через менопаузу, і не всі, хто пройде через менопаузу — жінки.“Істеричні відьми” та “мандруючі матки”
Із приблизно 1700 року в західноєвропейській медицині закріпилася стійка традиція сприймати менопаузу як небезпечний стан із численними, подекуди тяжкими симптомами. Ідея гормонозамісної терапії, наприклад, окрім інших факторів, була результатом уявлення про менопаузу як “патологічний дефіцит естрогену”, який можна “вилікувати”. Цікаво, що “менопауза” — як концепт та набір симптомів — майже не зустрічається поза Західною медичною думкою. У багатьох традиційних медичних системах менопауза не розглядається як стан, що потребує лікування. У багатьох мовах навіть не було слова для її позначення, доки вони не зазнали впливу сучасної (глобалізованої за західним зразком) культури та медицини [8].
При цьому, на теренах умовного “Заходу” ще до того, як у силу вступив офіційний неймінг від пана Шарля де Гарданна, який у 1816 році, власне, придумав ménespausie (від грецького men — місяць і pauein — припинятися), пізніше спрощене ним же до ménopause, у народі побутували численні вирази типу “жіноче пекло,” “зелена старість” та “смерть сексу” [8]. Повʼязувати різні аспекти жіночої репродуктивності із негативно зарядженим порушенням рівноваги, до слова, було для європейської культури далеко не новинкою. Слово “істерія”, або hysteria, наприклад, походить від грецького hystera, що означає “матка”. Інший термін, без якого неможливо уявити сучасні розмови про жіночу фізіологію — “естроген” — також має грецьке походження: oistros грецькою означає “шалене бажання” або “хіть” (слово також можна перекласти як “тічка”, яка у тваринному світі, вважається, і є джерелом тієї “хіті”). Тут і в архіви заглядати особливо не потрібно, аби відчути явну історичну тенденцію розглядати жіноче тіло через призму психічної нестабільності [1] та сексуальної неконтрольованості.
До відкриття статевих гормонів (естроген уперше був синтезований у 1929 році), процеси довкола матки та яєчників як тільки не пояснювали. У посібнику із жіночої медицини “Тротула", що був складений у XII столітті та широко розповсюджувався до XV століття є розділ про “задушення матки”: відомий із античних часів стан, що асоціювався з істерією. У наші дні цей феномен більш відомий як ПМС. А в трактаті “Хвороби жінок” із Гіппократового корпусу йдеться про те, що жінки після менопаузи можуть бути схильні до проблеми “мандруючої” матки: оскільки матка у старших жінок стає сухою та легкою, вона має більшу схильність “мандрувати” тілом, і ці її переміщення спричиняють багато недугів, у тому числі серйозних [8].
Нескладно уявити, що домодерна свідомість могла це все ототожнити із відьомськими штучками, а ми всі в курсі, який колись був протокол взаємодії із “відьмами”. Проте навіть коли жінок загалом припинили спалювати на вулицях європейських міст, “лікування” менопаузи ще довго нагадувало справжній будинок жахів: від опіуму та екзорцизму до примусової госпіталізації [1]. Зараз, на щастя, такого немає: у нас є більше розуміння того, як працює жіноча репродуктивність, у тому числі коли вона добігає свого спонтанного або вимушеного завершення, проте довкола цього завершення досі циркулює купа страхів, оповитих міфами. Саме розглядові — у загальних рисах — цього розуміння й присвячений матеріял, що перед вами.
Що таке менопауза
Дехто вважає, що менопауза як настає, то вже не закінчується. Тобто період до менопаузи типу ясно — це коли є місячні, а от, що це за період після менопаузи — неясно: хіба він минає? Якщо коротко, то так, минає. Технічно, відповідно до сучасного клінічного визначення, менопауза — це один день у календарі, коли відбуваються останні місячні. Якщо більш точно, то це 12 місяців після цього дня. Тобто якщо місячних не було рік, а потім різко зʼявилися (якщо це реально були місячні, але не вагінальні кровотечі іншої етіології), то годинник перезапускається [1].
У тому числі через те, що менопауза як важлива тема тільки-но почала просочуватися в публічні дискусії та обростати тривким доказовим фундаментом, усе менопаузне в суспільному просторі досі оповите мереживом плутанини, стародавніми й новітніми міфами та відверто хибними уявленнями. Недивно, що люди, які хронологічно наближаються до незвіданої території “великої М” та/або починають помічати в себе перші або не перші симптоми згасання репродуктивної функції часто не знають, у які двері стукати. Чи то бігти по HRT, вона ж ГЗТ/ЗГТ (гормонозамісна терапія або замісна гормональна терапія, відповідно), і якщо бігти, то коли; чи то колоти собі NAD; чи перейти на кетодієту якусь; чи спробувати собі переривчасте голодування (голодування для жінок, особливо для жінок 45+, може приносити більше шкоди, ніж добра [3]). Усе це створює купу токсичної невизначеності та деструктивної тривожності, які, за умови наявності симптомів, повʼязаних із менопаузою, створюють умови, що можуть перетворити життя на суцільний кошмар.
Тому давайте порозставляємо трошки крапок над “і” у важливих аспектах менопаузи, і почнемо із семантики. Розуміння того, чим є менопауза й чим вона не є, звісно, саме по собі не припинить припливи жару, але може допомогти таки трошки розвіяти когнітивний туман.
Семантична та хронологічна довідка
Аби внести ясність до теми менопаузи та принагідно зменшити тривогу щодо її настання, давайте розберемося із термінологією. Нижче — перелік та визначення важливих понять, що допоможуть нам розфарбувати багато сірих зон у всьому, що стосується менопаузи.
ПРЕменопауза, або репродуктивна фаза життя — увесь репродуктивний період до переходу до менопаузи. Він починається із періоду статевого дозрівання та закінчується із початком переходу до менопаузи — перименопаузи.
ПЕРИменопауза — перехідний період перед менопаузою, коли порушується регулярність менструального циклу та починають проявлятися гормональні та клінічні симптоми менопаузи. Менструальний цикл стає нестабільним, може приходити раніше чи пізніше, тривати довше чи бути коротшим, місячні можуть ставати більш або менш болісними, виділення можуть бути ряснішими чи, навпаки, скупішими. У цей період збільшується кількість неовуляторних циклів, і менструація може зовсім зникнути на кілька місяців або довше. Зазвичай саме у цей проміжок часу зʼявляються “класичні симптоми менопаузи”, як-от припливи жару, зміна якості сну, когнітивне затуманення, "безпричинні" перепади настрою, може розвиватися забудькуватість; багато хто помічає доволі різкі зміни в композиції свого тіла, і то — без явних змін у харчуванні та режимі фізичної активності, у тому числі збільшення жирової тканини в області живота [1, 3].
Середній вік початку перименопаузи становить 47 років, проте він може суттєво варіюватися залежно від етнічної належності, генетики та способу життя. Перименопауза може тривати три-чотири роки, однак може й розтягнутися від восьми до чотирнадцяти років [1, 3].
Менопауза — завершення менструального циклу. Із клінічної точки зору, як вже було зазначено вище, перехід до менопаузи (тобто перименопауза) вважається завершеним через рік після останньої менструації. Тобто менопауза — це ОДИН ДЕНЬ у календарі, що маркує дванадцять місяців після фінальних місячних. Менопауза може бути спонтанною, спричиненою природним вичерпуванням оваріального резерву (кількість фолікулів у яєчниках досягає критично низького рівня, що перешкоджає овуляції), передчасною (наприклад, через передчасну недостатність яєчників) або ж спровокованою медичними (наприклад, хіміотерапія), у тому числі хірургічними факторами (видалення яєчників). У той чи інший спосіб — усі люди, що народилися із маткою та яєчниками, проходять через один із цих варіантів настання менопаузи.
Середній вік настання спонтанної менопаузи — 51-52 роки [1]. 1% жінок досягають менопаузи до 40 років, а 5% — до 45 років; у більшості ж жінок менструації повністю завершуються до 60 років [23].
ПОСТменопауза — новий статус кво в жіночому тілі. Постменопауза — це нерепродуктивна фаза життя жінки, що настає через 12 місяців після останньої менструації та триває до кінця її життя [1, 3].
Гормональна довідка
Багато хто вважає, що менопауза відбувається в основному нижче пояса. Це максимально не так: перехід від репродуктивної фази життя до пострепродукнивної (як, до слова, і перехід до репродуктивної фази в процесі статевого дозрівання, а також цікава та нетривіальна подія під назвою “вагітність”) — це нейрологічно активні процеси, що унікальним чином впливають на мозок [1]. Головним чином — через роботу гормонів.
Для того, аби зрозуміти характер гормональних змін, які відбуваються під час переходу від репродуктивної фази життя до пострепродуктивної, потрібно мати уявлення про те, як ці гормони працюють до цього переходу, тобто в режимі регулярного менструального циклу.
Під час репродуктивних років у тілі жінки кожні 28 днів+-* відбувається складний та вишуканий танець гормональних змін. Основними “танцюристами”, що беруть участь у цьому дійстві, є:
естроген (у даному випадку — естрадіол);
прогестерон;
фолікулостимулюючий гормон (ФСГ);
та лютеїнізуючий гормон (ЛГ).
*це ідеалізоване середнє значення, що використовується для ілюстративної зручності, нормальний менструальний цикл може як коротшим, так і довшим
Рівні цих гормонів, якщо все добре, циклічно та передбачувано, підвищуються та знижуються у різні фази менструального циклу, який триває від першого дня місячних до дня перед початком наступних місячних.
Оскільки кожна жінка приходить у цей світ із вичерпним запасом яйцеклітин, коли вони, власне, починають вичерпуватися, відбуваються відповідні гормональні зсуви. Коли ж яєчники виснажують свій запас яйцеклітин, вони поступово зменшують виробництво естрогену (той, що естрадіол). Однак цей процес не є лінійним або стабільним: естрадіол — як той воїн із “Хороброго серця” — не здається легко. Концентрація естрогену знижується не одразу, і може сильно коливатися, у тому числі сильно збільшуватися під час свого поступового зменшення.
Це перетворює звичну передбачувану ритмічність менструального циклу на суцільний джаз, із усіма відповідними наслідками, які йдуть у пакеті із цією імпровізацією:
Оскільки всі жінки різні, “джаз” — у кожної свій. І на рівні досвіду він задає ритм, які відчувають та проживають — і тіло, і розум. Разом із нашими гормонами змінюються наші думки, емоції, поведінка, бачення світу та себе в цьому світі. Як часто буває у транзитні періоди, особливо гостро відчувається невизначеність. Єдине, що можна сказати напевне — у якийсь момент яєчники кожної жінки вичерпають свій запас фолікулів, і настане менопауза. Коли саме це станеться та як протікатиме — великі питання із багатьма невідомими. Проте щось можна собі таки підгледіти.
Коли та на що чекати
Немає одного аналізу крові, сечі або навіть калу, який вам скаже, коли у вас настане менопауза. Найкращий орієнтир у цьому питання — досвід людини, яка в свої репродуктивні роки встигла щонайменше народити вас [1]. Ось мій варіант того, як почати розмову на цю тему із цією людиною:
“Мамуль, хотіла дізнатися, коли в тебе відбулась менопауза. Там дуже сильний генетичний компонент, то хочу зрозуміти, скільки в мене часу +-.“
Я також спитала про настання менопаузи свою бабусю (татову маму), і в обох випадках отримала дуже чіткі дані: рік, місяць, що відбулося. Надто малоймовірно, що перехід у постменопаузу для більшості жінок відбувається у режимі “взула й забула”. Вони все памʼятають, і, якщо їх запитати, можуть навіть поділитися своїм досвідом. Надзвичайно цінно, коли є така можливість.
Рання, пізня чи десь посередині менопауза матері дає можливість із деякою, звісно, не абсолютною, впевненістю прогнозувати й свій календар. Досвід та симптоми, до речі, також дещо подібні у матері й доньки. Однак варто, безумовно, зважати на те, що особливості репродуктивного шляху конкретної жінки залежать від багатьох інших факторів, таких як спосіб життя, довкілля, медична історія та навіть культурні переконання, і можуть суттєво змінюватися під їхнім впливом. Тому ще одним важливим індикатором є, власне, ви самі. Те, як ви переживали період статевого дозрівання, те, як протікає(ла) у вас пізня лютеїнова фаза, а також те, як на вас вплинула, якщо вона була, вагітність, — усе це може дати цінні підказки щодо вашого (майбутнього) досвіду менопаузи [1].
“Вердикт” про настання менопаузи зазвичай виноситься на основі комбінації інформації про вік, медичну історію, частоту менструацій та симптоми. Як допоміжна інформація можуть бути використані аналізи крові (у постменопаузі підвищуються рівні фолікулостимулюючого та лютеїнізуючого гормонів та водночас зменшуються рівні естрогену та прогестерону — Див. малюнок про гормональний “джаз” вище), проте найчастіше в аналізах немає гострої потреби [1]. Якщо жінці 47, її кілька разів на день кидає то в жар, то в холод, і останній рік її місячні приходили, коли хотіли, то все доволі ясно й без забору крові (це не означає, що не потрібно здавати аналізи крові: вони все одно дають корисну й потрібну інформацію про різні інші маркери, від рівня феритину до ліпідної панелі; будь ласка, не нехтуйте ними!).
Із симптомами всім щастить по-різному. Декому щастить у буквальному сенсі: 10-20% жінок практично не мають жодних явних проявів, окрім нерегулярних місячних, які в якийсь момент просто припиняються. Проте інші 20% стикаються із доволі гострими та неприємними відчуттями, станами та синдромами [1, 23]. Переважна ж більшість жінок (решта 60%) — десь посередині, і переживає сотні унікальних комбінацій транзиту до менопаузи [1].
Вище вже було згадано, що менопауза — це нейрологічно активний процес, який змінює мозок. Саме неврологічні (тобто ті, що повʼязані із мозком) її прояви зазвичай стають основною причиною занепокоєння для більшості жінок. До цих проявів належать, хоча ними не вичерпуються [1, 23]:
“класичні” “припливи” жару (хоча в реальності йдеться про загальне порушення терморегуляції, що може означати, як жар, так і холод, причому в максимальній хронологічній близькості);
погіршення сну;
“безпричинні” коливання настрою;
зміна сексуального драйву (для більшості — це зниження лібідо);
когнітивні проблеми (“мозковий туман”, забудькуватість, дизорієнтація).
Крім того, деякі жінки стикаються із такими неврологічними симптомами як запаморочення, втома, головний біль та мігрені. Інші повідомляють про більш серйозні прояви: важку депресію, сильну тривожність, панічні атаки та навіть відчуття “удару струмом”. Усі ці симптоми генеруються саме в мозку, а не в яєчниках. При цьому важливо розуміти, що вони можуть бути проявлені в різних комбінаціях — із припливами або без [1, 23].
Решта тіла, так, наче не хоче відставати від мозку, також може доливати свою порцію симптоматики до всього, що було описано вище. Найпоширеніші фізичні прояви менопаузи є різноманітними та значущими [1, 23]:
зміни у менструальному циклі та частоті місячних;
урогенітальні симптоми, такі як сухість піхви, біль під час статевого акту, атрофічні симптоми вульви та вагіни, стресове нетримання сечі, гіперактивний сечовий міхур;
біль та скутість у суглобах (особливо в плечах, так званий “синдром замороженого плеча”);
м’язове напруження та болі;
підвищення крихкості кісток і та ризику остеопорозу;
зміни в стані молочних залоз (наприклад, їхня чутливість, зменшення об’єму або навпаки набрякання);
нерегулярне серцебиття та прискорений пульс;
зміни у композиції тіла (збільшення ваги за рахунок частки жирової тканини);
сповільнення метаболізму;
здуття живота, кислотний рефлюкс та нудота;
стоншення волосся, ламкість нігтів, сухість та свербіж шкіри;
зміна запаху тіла;
зміна смаку або сухість і печіння у роті;
шум у вухах, приглушений слух або підвищена чутливість до звуків;
поява нових алергій.
Ці симптоми не варто сприймати легковажно, адже вони можуть бути надзвичайно виснажливими самі по собі, не говорячи вже про всі можливі їх комбінації. Незважаючи на поширеність та серйозність симптомів, менопаузу часто недооцінюють та/або неправильно розуміють як жінки, так і медичні фахівці [1]. Якщо навіть краєчком ока глянути на перелік недугів вище, можна подумати, що перед нами — справжнісінька хвороба, яку потрібно терміново лікувати. Це не так.
Менопаузу не потрібно лікувати
Менопауза настільки ж “хвороба” як статеве дозрівання та вагітність. Це природні процеси, що по-різному протікають у різних людей і часто супроводжуються симптомами, що нагадують захворювання, хоча ними не є. Тобто менопаузу, так само як і вагітність чи статеве дозрівання — не потрібно лікувати. Проте, безперечно, як і під час вагітності та переходу до репредуктивної фази життя, у транзиті до пострепродуктивності, є сенс враховувати фізіологічні процеси, що його супроводжують. Усі знають, наприклад, що вагітним, через серйозний ризик ембріональних порушень, не слід вживати алкоголь та багато інших речовин, які можуть проканати, якщо ти не вагітна. Але мало хто говорить про те, що вживання алкоголю, окрім іншого, погіршує такі симптоми як приливи жару під час перименопаузи [14].
Здоровий ґлузд, що волає бути почутим звучить наступним чином. Тіло жінки в перехідні фази життя вже перебуває у режимі тимчасового (ніхто ще не лишався вічно вагітним), проте дуже нетривіального випробування. Тому перша лінія допомоги тілу в цей період — максимально налаштувати в своєму стилі життя все, що тільки можна налаштувати, аби зменшити для того тіла природний удар від неминучого транзиту (не всі обирають або навіть можуть обрати собі шлях репродукції, але всі жінки в певний момент отримують менструальний цикл та проходять через фазу його завершення).
На практиці це означає цілий ряд конкретних дій, що можуть полегшити ситуацію або навпаки зробити шторм дужчим. В ідеалі ми хочемо вдаватися до перших та уникати останніх. До останніх належать алкоголь, куріння та систематична відсутність фізичної активності, у тому числі силових тренувань. До перших потрапляють нудні та доволі очевидні речі, через які багато хто чомусь перестрибує: адекватне харчування, ефективний відпочинок, грамотна програма фізичної активності та, якщо ваш лікар вам її рекомендує, замісна гормональна терапія. Півдня вирішувати всі проблеми світу на одній каві із печивком може проканати, коли тобі 30. Але коли тобі 47, і твій естроген веде боротьбу на виживання, яка ми знаємо, як зрештою закінчиться, тілу вже не до жартів. Воно намагається себе захистити. Тому набирає собі стратегічний пояс — у буквальному сенсі — жирової тканини в районі талії. Так, без особливих змін у попередньому режимі харчування, розмір талії протягом перименопаузи може за кілька років збільшитися більше, ніж на 2 сантиметра. У цьому є своя логіка. Коли виробництво естрадіолу яєчниками сповільнюється, наше тіло покладається на жирову тканину для вироблення естрону — резервного естрогену, який домінуватиме в жіночому тілі в постменопаузі. І живіт стає цим стратегічним “сховищем” [1].
Ми в Західному світі, особливо в Східній Європі, де менопаузу часто величають "клімаксом", звикли до того, що вона — суцільні кепські новини, які нещадно множаться симптомами. Проте все не так похмуро, як багатьом здається.
Гіпотеза активної бабусі
Людська менопауза — велика еволюційна загадка. Якщо дивитися на неї крізь призму теорії еволюції прямо, от як Дарвін заповідав, проглядається явний парадоксик: яким чином довше життя без здатності створювати собі подібних може бути вигідним у природній селекції, яка в першу чергу дбає про розмноження найбільш придатних?
Фарби в цій загадці, окрім іншого, згущує ще й те, що менопауза у тваринному світі — явище доволі незвичне. У природі більшість самок помирають невдовзі після втрати своєї репродуктивної функції. Основними прикладами тварин, що живуть у постменопаузі є косатки та азійські слони.
Ці види мають соціальну структуру, в якій старші самки — не розмножуючись — ще довго виконують важливі функції у виживанні групи. А от наприклад шимпанзе, наші найближчі генетичні родичі, у дикій природі зазвичай до менопаузи не доживають. А якщо доживають, то, як правило, в умовах зоопаркової неволі, і їхня тривалість життя після згасання репродуктивної здатності дуже коротка.
Існує кілька пояснень того, чому жінки, на відміну від наших найближчих приматів-родичів, мають такий тривалий пострепродуктивний період. Дехто стверджує, щ менопауза є просто побічним продуктом відмінностей між старінням репродуктивної системи та старінням тіла. Через високі витрати на підтримку яйцеклітин, репродуктивна система "зношується" раніше, ніж решта систем. І оскільки сучасна медицина суттєво подовжила можливість життя тієї решти, менопауза — це такий собі фізіологічний компроміс між можливістю жити й неможливістю розмножуватися [5].
На щастя, існують й інші теорії, які мені особисто значно більше до душі. Одна із них — гіпотеза активної бабусі (в оригіналі grandmother hypothesis). Її вперше ще в 1957 році сформулював еколог Джордж К. Вільямс. Він запропонував розглядати менопаузу як еволюційну адаптацію, а не як еволюційну помилку [6]. Однак його концепція не здобула популярності аж до значно пізнішого часу, завдяки польовим дослідженням пані Крістен Хоукс, професорки антропології з Університету Юти.
Хоукс зібрала команду для глибокого вивчення хадза — групи сучасних мисливців-збирачів, які тисячоліттями живуть на півночі Танзанії. Цю спільноту, здається, поки вони ще тотально не модернізувалися, не вивчав, мабуть, тільки лінивий: дуже багато із того, що ми знаємо про “первісні” способи організації людського життя, ми знаємо в тому числі через дослідження хадза. Спостереження за такими спільнотами, як хадза, дозволяють нам отримати своєрідний “погляд крізь час” на те, як могли жити наші ранні предки.
От що побачила команда на чолі із пані Хоукс. Бабусі хадза — вправні, досвідчені старші добувачки їжі, які часто вже не мають малих дітей, — постійно забезпечують матерів та, відповідно, їхніх дитинчат важливими додатковими запасами їжі, так само як сестри, двоюрідні сестри та тітки. Більше того, існує думка, що бабусі настільки важливі, що жінки еволюційно були “відібрані”, аби довго й продуктивно жити після завершення свого репродуктивного періоду, таким чином допомагаючи забезпечувати своїх дочок та онуків [7]. У такий спосіб еволюція насправді, можливо, захищає жінок від ризикованої пригоди під назвою “вагітність”, яка, звісно, для багатьох є приємною й очікуваною подією, але яка при тому мало нагадує безтурботну вечірку.
Гіпотеза активної бабусі досі лишається тільки гіпотезою. Нам ще доведеться провести багато дослідницької роботи, аби дійти в цій темі до якогось усталеного консенсусу. Проте навіть будучи “всього лише гіпотезою”, вона дає нам корисний і такий потрібний багатьом жінкам промінчик позитивно забарвленого наративу в контексті менопаузи. Такий-собі антиклімакс, який тобі нагадує, що:
а) ні, ти не перетворюєшся на стару відьму;
б) старшання — це не хвороба, а природний плин розгортання життя, і замість із ним боротися, ним можна насолоджуватися;
в) відсутність репродуктивності не дорівнює відсутності продуктивності; і ця продуктивність не зводиться до турботи про внуків: сучасні соціальні структури достатньо складні та заплутані, і часто тільки виграють від того, що в них додається більше мудріших людей, які багато чого вміють і яким вже не треба перейматися про свою репродуктивність.
Менопауза як бонус
Перехідні періоди жіночої репродуктивності загалом — привід для святкування. На честь завершення пубертату в багатьох культурах щасливій носійці свіжозапущеного менструального циклу влаштовують вечірку типу “мої солодкі 16”. Перед народженням дитини в багатьох суспільствах прийнято дарувати майбутній мамі купу подарунків, у буквальному сенсі поливати її дарами у форматі baby shower. А от наступну віху репродуктивного шляху жінки особливо не святкують. Дуже навіть навпаки. Як тільки дітонароджувальний потенціал починає добігати до свого фізіологічного завершення — бум: “стара відьма”, “клімаксна”, “агресивна”, “тривожна”, і ніяких тобі подарунків, самі лише симпоми. І розбирайся з ними теж сама.
Це дуже несправедливо, оскільки менопауза — це не тільки кепські новини.
Відчуття щастя
Багато жінок по всьому світу сприймають менопаузу із полегшенням, як звільнення від стресів вагітності та незручностей, пов’язаних із менструацією. Жінки в більш традиційних суспільствах, як от у Чічимілі, що в Мексиці, на час настання менопаузи зазвичай вже народили багато дітей і вважають, що більше їм не потрібно, і говорять про те, що їхнє статеве життя стало кращим без побоювань щодо вагітності. Багато хто із жінок, за їхніми ж словами, почувалися “молодими та вільними” в період менопаузи, наче повертаючись до стану життя перед важкими тягарями й обмеженнями дорослого віку [8].
Кілька цікавих досліджень “більш розвинутого” світу також показують, що жінки після менопаузи загалом щасливіші, аніж молодші жінки, а також ніж вони самі, але — до менопаузи.
У рамках Австралійського проекту здорового старшання (Australian Women’s Healthy Ageing Project) жінки після менопаузи повідомляли про покращення настрою, більшу терплячість, менший рівень напруги та відчуття меншої емоційної скутості, коли вони досягали своїх 60+ і 70+ [10]. Подібні результати отримали також у Данії, де жінки після менопаузи зазначали, що відчувають сильніше почуття благополуччя, причому 62% заявили, що вони дійсно почуваються щасливими та задоволеними. Близько половини з цих жінок також сказали, що вони, цілком можливо, живуть своє найщасливіше життя [1, 9]. Відповідно до ще одного, цього разу британського, дослідження, звісно, із багатьма застереженнями та обмовками, менше з тим, схоже на те, що для багатьох жінок життя у 50 дійсно тільки починається! [11] Безперечно, це зовсім не означає, що життя у постменопаузі — суцільний мед. Проте ці дослідження показують нам, що воно й не суцільний дьоготь та розвінчують стереотип про хронічно нещасливу та вічно невдоволену жінку після менопаузи.
Майстерне володіння емоціями
Багато жінок після менопаузи також зазначають, що такі емоції, як смуток та гнів, більше не набирають у їхній свідомості таких сильних обертів, як раніше. Натомість здатність відчувати радість, захоплення та вдячність часто навпаки — зростає. Цілком можливо, що нейрологічна перебудова в мозку в транзиті до постменопаузи призводить до кращого контролю над емоціями [1].
Моя особиста теорія із цього приводу наступна. Коли тебе протягом усього твого дорослого, тобто репродуктивного життя, щомісяця +- качає на гормональних хвилях, ти вчишся опановувати доволі широкий спектр своїх емоційних станів: бути ефективною та продуктивною не тільки в пік овуляції, коли тобі вітер у спину, а й коли нагрібає пізньою лютеїновою хвилею із вітрами неочікуваних та змінних напрямків. Далі, у перименопаузі, тобі наче видають пік цього шторму: коли не просто гойдає, а реально мало не викидає за борт на всіх рівнях — фізичному, емоційному та ментальному. Але в певний момент естрогеново-прогестероновий шторм стихає, і вперше за кілька десятиліть рівні цих гормонів просто вирівнюються. Настає такий собі гормональний штиль. Застосовуючи іншу метафору, жінка протягом життя мусила вчитися ходити й не падати на максимально нестабільній поверхні, яка вічно випадала з-під ніг та заносила в різні боки, а от для фінальної порції життя її нарешті висадили на рівний ґрунт, на якому загалом усе стабільно. Звісно, за таких умов на порядок легше балансувати.
Прокачана емпатія
Хоча одним із атрибутів постменопаузи, який логічно випливає із двох попередніх дарів, є більша здатність жінок менше паритися про або більше забивати на — те, що того не вартує (англійською це влучно називається giving fewer f*cks about all kinds of sh*t), жінки в постменопаузі, виявляється — справжні джекі-чани емпатії [1].
Відповідно до аналізу даних понад 75 000 дорослих, жінки у 50+ схильні проявляти більшу емпатію, ніж їхні чоловіки-однолітки. Вони не лише частіше емоційно реагують на переживання інших, а й намагаються при тому зрозуміти, як ситуація виглядає з точки зору іншої людини [12]. Якщо вам іноді здається, що у вашій родині вас найкраще розуміє жінка, яка вже вийшла із репродуктивного періоду, вам, дуже навіть може бути, зовсім не здається.
Емпатію як суперсилу бабусь засвідчив ще один цікавий експеримент. Дослідники проаналізували мозкову активність 50х бабусь, що мали хоча б одного біологічного онука віком від 3 до 12 років, під час перегляду фотографій своїх онуків, незнайомих дітей, батьків цих онуків тієї ж статі та незнайомих дорослих. Аби визначити специфіку реакцій мозку саме бабусь, їхні дані порівняли із результатами, отриманими раніше на татусях, які проходили подібну процедуру. Одним із ключових висновків дослідження стало те, що перегляд фотографій онуків активував у бабусь області мозку, пов’язані з емоційною емпатією, а також області, відповідальні за винагороду та мотивацію. У порівнянні з татами, мозок бабусь демонстрував значно сильнішу активацію цих областей, що свідчить про підвищену здатність до емпатії та глибоку мотивацію турбуватися про дітей [13].
更年期 [Коненкі]
Жінки загалом живуть довше, ніж чоловіки: середня тривалість життя жінок у світі приблизно на 7 років довша, ніж чоловіків. Більше половини (57%) усіх людей віком 65 років і старших — це жінки, а відсоток жінок у популяції 85+ ще вищий і становить аж 67% [2]. Нескладний підрахунок показує нам, що багато сучасних жінок 30-40% свого життя проведуть у пострепродуктивному статусі. Думати, що третина, а то й більше, твого життя — це якась пауза, на мою думку, максимально контрпродуктивно, причому — як для самої жінки, так і для суспільства в цілому.
У певному сенсі ті культури, що відкрили двері своїх мов для слова “менопауза” — поставили себе та заразом жінок, що вже мають менопаузу в своєму портфоліо, у доволі некомфортне положення. Типу все, згортайте вудки, що цікавого може відбутися, коли вже настав “клімакс” (ще один яскравий приклад невдалого неймінгу: “кінцева стадія розвитку” — що?!)?
Мені більше до душі японська інтерпретація того, що в нас називають негативно зарядженими “менопауза” та “клімакс”. Японське слово для позначення завершення репродуктивної фази життя жінки — 更年期, що читається “коненкі”. У буквальному перекладі “ко” означає оновлення та регенерацію, “нен” — рік або роки, а “кі” — сезон чи енергія. Якщо хтось таки влучно вміє називати процеси та явища, то це японці. “Сезон оновлення енергії" — оце вже діло. Так, будь-яке оновлення передбачає тимчасовий дискомфорт, хто робив колись ремонт, той знає. Проте цей “ремонт" — просто чергова сходинка, на якій завершення менструацій — лише один із купи елементів більш складного, тривалого та цікавого шляху.
Важливо розуміти, що те, як та що ми думаємо про менопаузу, визначає те, як ми її проживатимемо — і ті, хто народився із яєчниками, і ті, хто є партнерами тих, хто народився із яєчниками. Жінки з більш негативним ставленням до менопаузи загалом повідомляють про більше симптомів під час менопаузного переходу [24]. Тому перш, ніж жахатися припливів та синдрому замороженого плеча, можливо, є сенс розібратися із власними переконаннями щодо процесу. Коненкі, як на мене, виглядає як крутий початок чогось прекрасного.
За ким слідкувати, якщо хочеться дізнаватися корисне про менопаузу, не виходячи з інстаграму:
Якщо ви хочете ґрунтовно розібратися із тим, як користуватися своїм тілом, у тому числі в період пери- та постменопаузи, запрошую вас на курс "Інструкція до мʼязів". У ньому ми детально розбираємо — що, як та головне навіщо робити із власними мʼязами.
Джерела:
1 — Mosconi, Lisa. The Menopause Brain: New Science Empowers Women to Navigate the Pivotal Transition with Knowledge and Confidence. Penguin Publishing Group
2 — Robert H. Shmerling, MD, Why men often die earlier than women. HARVARD HEALTH BLOG. June 22, 2020. https://www.health.harvard.edu/blog/why-men-often-die-earlier-than-women-201602199137
3 — Sims, Stacy. Menopause 2.0: Menopause for Active Women. Online Course. Stacy T. Sims, PhD, 2025.
4 — Draper, C.F., Duisters, K., Weger, B. et al. Menstrual cycle rhythmicity: metabolic patterns in healthy women. Sci Rep 8, 14568 (2018). https://doi.org/10.1038/s41598-018-32647-0
5 — Alan A. Cohen, “Female Post-Reproductive Lifespan: A General Mammalian Trait,” Biological Reviews of the Cambridge Philosophical Society 79, no. 4 (2004): 733–50.
6 — Williams GC. Pleiotropy, natural selection, and the evolution of senescence. Evolution. 1957;11:398–411. (from Herndon JG. The grandmother effect: implications for studies on aging and cognition. Gerontology. 2010;56(1):73-9. doi: 10.1159/000236045. Epub 2009 Sep 3. PMID: 19729883; PMCID: PMC2874731.)
7 — Hawkes, K., et al. (1998). Grandmothering, menopause, and the evolution of human life histories. Proceedings of the National Academy of Sciences USA 95: 1336–39.
8 — Mattern, S. (2019). The Slow Moon Climbs: The Science, History, and Meaning of Menopause. Princeton University Press.
9 — Lotte Hvas, “Positive Aspects of Menopause: A Qualitative Study,” Maturitas 39, no. 1 (2001): 11–17.
10 — Katherine E. Campbell, Lorraine Dennerstein, Mark Tacey, and Cassandra E. Szoeke, “The Trajectory of Negative Mood and Depressive Symptoms over Two Decades,” Maturitas 95 (2017): 36–41. (from Mosconi, Lisa. The Menopause Brain: New Science Empowers Women to Navigate the Pivotal Transition with Knowledge and Confidence. Penguin Publishing Group)
11 — Social Issues Research Centre, “Jubilee Women. Fiftysomething Women—Lifestyle and Attitudes Now and Fifty Years Ago,” https://www.yumpu.com/en/document/read/45114468/jubilee-women-social-issues-research-centre/9
12 — O'Brien E, Konrath SH, Grühn D, Hagen AL. Empathic concern and perspective taking: linear and quadratic effects of age across the adult life span. J Gerontol B Psychol Sci Soc Sci. 2013 Mar;68(2):168-75. doi: 10.1093/geronb/gbs055. Epub 2012 Aug 3. PMID: 22865821.
13 — James K. Rilling, Amber Gonzalez, and Minwoo Lee, “The Neural Correlates of Grandmaternal Caregiving,” Proceedings of the Royal Society B: Biological Sciences 288, no. 1963 (2021): 20211997.
14 — Gallicchio, Lisa PhD1,2,3; Miller, Susan R. ScD4; Kiefer, Judith MS, RN4; Greene, Teresa4; Zacur, Howard A. MD, PhD4; Flaws, Jodi A. PhD5. Risk factors for hot flashes among women undergoing the menopausal transition: baseline results from the Midlife Women's Health Study. Menopause 22(10):p 1098-1107, October 2015. | DOI: 10.1097/GME.0000000000000434
15 — Santen, R., & Simpson, E. (2019). History of Estrogen: Its Purification, Structure, Synthesis, Biologic Actions, and Clinical Implications.. Endocrinology, 160 3, 605-625 . https://doi.org/10.1210/en.2018-00529.
16 — Bezzant, N. (2022, January 18). ‘She will not become dull and unattractive’: The charming history of menopause and HRT. The Guardian. Retrieved from https://www.theguardian.com/world/2022/jan/18/she-will-not-become-dull-and-unattractive-the-charming-history-of-menopause-and-hrt
17 — LaCroix AZ, Chlebowski RT, Manson JE, Aragaki AK, Johnson KC, Martin L, Margolis KL, Stefanick ML, Brzyski R, Curb JD, Howard BV, Lewis CE, Wactawski-Wende J; WHI Investigators. Health outcomes after stopping conjugated equine estrogens among postmenopausal women with prior hysterectomy: a randomized controlled trial. JAMA. 2011 Apr 6;305(13):1305-14. doi: 10.1001/jama.2011.382. PMID: 21467283; PMCID: PMC3656722.
18 — Roberta Diaz Brinton, “The Healthy Cell Bias of Estrogen Action: Mitochondrial Bioenergetics and Neurological Implications,” Trends in Neurosciences 31, no. 10 (2008): 529–37.
19 — Shufelt CL, Manson JE. Menopausal Hormone Therapy and Cardiovascular Disease: The Role of Formulation, Dose, and Route of Delivery. J Clin Endocrinol Metab. 2021 Apr 23;106(5):1245-1254. doi: 10.1210/clinem/dgab042. PMID: 33506261; PMCID: PMC8063246.
20 — Brinton, R. E. (Project Leader). PhytoSERM Efficacy to Prevent Menopause Associated Decline in Brain Metabolism and Cognition: A Double-Blind, Randomized, Placebo-Controlled Phase 2 Clinical Trial (Project Number 1R01AG075122-01). University of Arizona.
21 — University of Virginia Health System. (2022, September 1). Data on cancer risk from hormone therapy 'reassuring,' menopause experts say. Retrieved from https://www.sciencedaily.com/releases/2022/09/220901123456.htm
22 — Faubion, Stephanie S. MD, MBA, FACP, NCMP; Crandall, Carolyn J. MD, MS, MACP, NCMP, FASBMR; Davis, Lori DNP, FNP-C, NCMP; El Khoudary, Samar R. PhD, MPH, FAHA; Hodis, Howard N. MD; Lobo, Roger A. MD; Maki, Pauline M. PhD; Manson, JoAnn E. MD, DrPH, MACP, NCMP; Pinkerton, JoAnn V. MD, FACOG, NCMP; Santoro, Nanette F. MD; Shifren, Jan L. MD, NCMP; Shufelt, Chrisandra L. MD, MS, FACP, NCMP; Thurston, Rebecca C. PhD, FABMR, FAPS; Wolfman, Wendy MD, FRCSC, FACOG. The 2022 hormone therapy position statement of The North American Menopause Society. Menopause 29(7):p 767-794, July 2022. | DOI: 10.1097/GME.0000000000002028
23 — Mary Jane Minkin, “Menopause: Hormones, Lifestyle, and Optimizing Aging,” Obstetrics and Gynecology Clinics of North America 46, no. 3 (2019): 501–14.
24 — Ayers B, Forshaw M, Hunter MS. The impact of attitudes towards the menopause on women's symptom experience: a systematic review. Maturitas. 2010 Jan;65(1):28-36. doi: 10.1016/j.maturitas.2009.10.016. Epub 2009 Dec 1. PMID: 19954900.
Comments